Чому батькам слід дражнити дітей: як контрольований ризик захищає від майбутніх депресій

Часто можна зустріти такі сім’ї, де батьки занадто сильно оберігають своїх дітей. При цьому ні у кого не вистачить сміливості їх у чомусь звинуватити. Адже вони докладають зусилля для забезпечення безпеки малюка. Це здається правильним і потрібним. Дійсно, не варто забувати про своїх дітей і піддавати з небезпеки. Захист і навчання, це основне завдання для мам і тат. Але в цій справі важливо тримати потрібний рівень, інакше результат може виявитися не тим, на який розраховували. Хоча завжди можна отримати потрібну інформацію та ґрунтуючись на ній виправити свої дії.

Наслідки надмірної стурбованості

Батьки дуже переживають за своїх дітей. Вони їх не пускають гуляти, забороняють спускатися з гірки, швидко їздити на велосипеді, відходити далеко від дому, лазити по деревах.

• Пояснюється це все побоюванням отримання можливої травми. Їх зрозуміти можна. Ніхто не бажає зла своїй дитині. Але це сильно обмежує малюка, як фізично, так і психологічно. Він позбавляється можливості гратися з однолітками, пізнавати світ самостійно, робити помилки і на них вчитися.

• Плюс, відсутнє навантаження на організм. Відбувається позбавлення приємних і веселих емоцій.

Як себе буде почувати будь-яка людина, якщо йому все забороняти? Природно не належним чином. Подібне відбувається і з дітьми, хоч ми і виправдовуємо це бажанням допомогти.

Безпечний ризик

Це поняття з’явилося нещодавно. Це робота фахівців, виявили, що суперництво, кпини, дражнилки, навантаження над дитиною можуть допомогти йому в майбутньому. Завдання батьків створювати штучний ризик, при якому малюк буде залишатися в безпеці. Потрібно давати йому можливість бігати, стрибати, лазити, змагатися з мамою або татом в чомусь. Не варто при цьому піддаватися завжди, бажано вигравати у нього.

При цьому малюк відчуває адреналін, відчуває на собі небезпеку, але в цей час він перебуває під батьківським контролем.

Що це дасть?

Як мінімум, в майбутньому у дитини менше буде виникати тривожних відчуттів.

• Переживаючи ці контрольовані стреси в дитинстві, він виховується в цих умовах, стаючи психічно стійкіше.
• Якщо цього не робити, то такий малюк, зіткнувшись в майбутньому з реальними проблемами, де вже не буде поруч мами і тата, дасть слабину і опустить руки.

Тому деякі навмисні шкідницькі дії можуть стати на благо. Головне правильно використовувати та в належній мірі.

Звичайно, батькам важко спостерігати, як їхня дитина стикається з труднощами або невдачами. Однак ці моменти є важливою частиною процесу виховання. Коли діти вчаться долати невеликі перешкоди в безпечному середовищі, вони набувають важливих навичок саморегуляції та самоконтролю. Це допомагає їм стати більш стійкими до стресу та здатними самостійно вирішувати проблеми у дорослому житті. Важливим аспектом є також розвиток соціальних навичок через взаємодію з однолітками. Коли діти граються разом, вони часто дражнять один одного, сперечаються та миряться. Це навчає їх ефективної комунікації, вміння відстоювати свої інтереси та співпрацювати. Без таких ситуацій дитина може вирости ізольованою та не готовою до реальних соціальних викликів.

Однак батьки повинні завжди пам’ятати про баланс. Надмірне навантаження або постійне дражніння можуть призвести до негативних наслідків. Важливо створювати такі умови, в яких дитина почувається підтриманою та впевненою. Кожна дитина унікальна, тому підхід до створення “безпечного ризику” має бути індивідуальним. Тільки так можна забезпечити гармонійний розвиток і підготувати дитину до майбутнього життя, сповненого як викликів, так і можливостей.